Список творів українських митців. Слова, які треба прочитати кожному українцю:

1. Вальс меланхолійний.
Автор: Ольга Кобилянська.

"Не можу слухати меланхолiйноï музики.
А вже найменше такоï, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими грацiозними звуками, а вiдтак, зрiкаючися ïх незамiтно, ллється лиш одною широкою струєю смутку! Я розпадаюся тодi в чуття i не можу опертися настроєвi сумному, мов креповий флер, якого позбутися менi не так легко. Зате, як пронесеться музика блиску, я подвiйно живу. Обнiмала би тодi цiлий свiт, заявляючи далеко-широко, що музика грає!"

2. Людина і зброя.
Автор: Олесь Гончар.

"Ще безтривожно ходять по місту ті, які вмиратимуть на рубежах, ітимуть в оточеннях, горітимуть у кремаційних печах концтаборів, штурмуватимуть Будапешт і Берлін; ще стоїть на узвишші посеред міста сірий масивний БЧА — Будинок Червоної Армії, де згодом на місці, розчищеному від руїн, буде запалено вічний вогонь на могилі Невідомого солдата". 1941 рік - моральна сила людини, що відстоює свою землю, захищає здобутки цивілізації, боронить життя, — непереможна.

3. Лепрозорій
Автор: Володимир Винниченко.

«Лепрозорій» – це захоплюючий детектив із палкими пристрастями на тлі політичного життя Франції. У такій формі автор розмірковує над природою людини, драматичністю, а часто трагічністю її життя, причинами негармонійності стосунків між людьми, над засобами «лікування сучасного людського організму».


4. Чорна пантера і білий медвідь
Автор: Володимир Винниченко

У драмі "Чорна Пантера і Білий Ведмідь” суперечності роздирають душу художника Корнія Каневича. У конфлікт вступають його батьківські почуття - і почуття митця. Вся жахливість ситуації для Каневича в тому, що він мусить зробити вибір: або дитина, або його ж картина, яку дружина вимагає продати, щоб роздобути грошей для лікування хворого Лесика.

5. Я (Романтика)
Автор: Микола Хвильовий

«Я (Романтика)» — психологічна новела Миколи Хвильового, ідеєю якої є фатальна невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засудження більшовицького революційного фанатизму.

6. Хмари
Автор: Іван Нечуй-Левицький

У романі «Хмари» Нечуй-Левицький робив спробу показати нового типу інтелігента. У своїй інтерпретації більшості художніх образів, передусім образів Дашковича і Радюка, письменник ішов від реальних життєвих фактів. Це протест проти насильницької русифікації, соціального й національного гніта з боку царського самодержавства, символом чого й виступають «чорні хмари».

7. Повія
Автор: Панас Мирний

В історію української літератури Панас Мирний (—1920) увійшов як майстер психологічної прози. Одним з кращих його творів вважається роман «Повія» про трагічну долю бідної селянської дівчини Христі. Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть Христю з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя — знов насильство, підлість, брехня, що завдають їй болю і страждань, штовхають у прірву...

8. Місто
Валер'ян Підмогильний

В романі «Місто» Валер'ян Підмогильний описав селянську українську молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулась у міста, щоб завоювати і зробити своїм українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом. Автор показав бажання молодих селян «вийти в люди», здобуваючи колись недосяжну науку.

9. 97
Драма «97», перша частина трилогії про українське село 1919-1930 pp., є трагічним літописом загибелі українського села. У просторі п'єси зіткнулися дві руйнівні сили: революційний фанатизм та голод, породжений ним. Саме про це з великим болем у душі пише автор. Тут, можливо, немає політики, а є життя, що існує само по собі, незалежно від будь-яких політичних переконань. Головні персонажі твору — фанати революційних подій, здатні віддати своє життя заради «світлого майбутнього», з одного боку, а з іншого — бідні селяни й заложники — глитаї.

10. Інститутка
Автор: Марко Вовчок

"Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася. Уродись, кажуть, та і вдайся... Було, мене й б'ють (бодай не згадувать!) — не здержу серця, заплачу; а роздумаюсь трохи — і сміюся. Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче, — то так..."