26 квітня 1986 року – дата найбільшої техногенної аварія в історії
людства. Приблизно о 1 годині 24 хвилини, на 4-му енергоблоці
Чорнобильської АЕС стався ядерний вибух, що викинув в атмосферу на висоту до декількох
сотень метрів велику кількість радіоактивних речовин та розсіяв їх по околицям
Прип'яті, охопивши територію більше 200 тис. км². Минуло вже 31 рік з того часу, а
Україна і досі не може впоратися із наслідками Чорнобильської
катастрофи. За міжнародною шкалою ядерних подій,
розробленої Міжнародним агентством з атомної енергії, аварії на АЕС в Чорнобилі
присвоєно 7-ий, максимальний рівень. Такого максимуму було досягнуто тільки 11
березня 2011 року катастрофою на Фукусімській АЕС-1.
В цей день, працівники відділу інформаційних технологій та електронних
ресурсів, в рамках діяльності кіноклубу медіа-просвіти з прав людини Docudays UA здійснили виїзне
засідання в Чернівецьку ЗОШ № 31. Для перегляду школярам старшої школи було
підібрано документальний фільм «Вітаємо на Фукушімі», відзнятий режисером Ален де Альо.
Стрічка демонструє будні кількох родин із містечка Мінамісоми, що в 20
кілометрах від аварійної АЕС «Фукушіма-1». Сотні родин постали перед питання
залишатися чи їхати з місця трагедії. Мешканці японської Фукушіми переживають
ситуації, схожу на ту, яку переживали мешканці українського та білоруського
Полісся наприкінці 80-х років.
В ході розмови зі школярами було обговорено наслідки аварій на атомних
електростанціях, поведінку людей, проведено паралелі Чорнобильської та
Фукусімської катастроф, проаналізовано дії влади та обговорено заходи безпеки від
наслідків трагедії. Багато схожого, і в той же час, відмінного між даними
катастрофами дають поштовх для роздумів про енергетичне майбутнє світу. Це не
єдині місця, що стали зоною відчуження шляхом людської діяльності та їх може
стати більше чи менше, в залежності від наших дій.
Модератором
заходу була Христина Мосін, бібліотекар відділу інформаційних технологій та
електронних ресурсів.
Фото Віктора
Безпальченка.
Немає коментарів:
Дописати коментар